Відповідно до положень п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ:
«Установити, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення проведення операції Об’єднаних сил (ООС), для платників податків, які станом на 14 квітня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) на тимчасово окупованій території, що визнана такою відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями”, або в населених пунктах на лінії зіткнення, та/або платників податків, які мають об’єкти оподаткування місцевими податками, зборами на цих територіях, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”».
В пп. 38.1 п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ наведено поняття тимчасово окупованої території:
«тимчасово окупована територія – територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями”, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України».
Такий перелік населених пунктів затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 N 1085-р (далі – Розпорядження N 1085-р).
Крім того, п. 1 Постанови ВРУ N 254 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України від 16 вересня 2014 року N 1680-VII “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей” (далі – Закон N 1680) запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Таким чином, для визначення приналежності певної території до тимчасово окупованих територій для цілей пп. 38.9 п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ слід керуватись Розпорядженням N 1085-р та додатком до Постанови ВРУ N 252.
Згідно зазначених документів, населені пункти Донецького району відносяться до територій, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Необхідно звернути увагу, що на відміну від норм Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, зазначені вище норми податкового кодексу не містять будь-яких виключень для випадків зміни податкової адреси на неокуповану територію. Враховуючи вищенаведене, відповідаючи на перше питання СЗ, можна зазначити, що для цілей застосування п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ належність до ФОП у зоні АТО здійснюється відповідно до місця реєстрації особи.
Додатково варто звернути увагу на наступне. 21.04.22 р. до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” були внесені зміни (набули чинності 07.05.2022 р.), відповідно до яких, тимчасово окупованою територією визнається території, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль (ст.1-1. Закону). Частиною 1 ст. 3 зазначеного закону встановлено, що: «Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях….».
Перелік окупованих територій в рамках делегованих від КМУ повноважень затверджувався міністерством реінтеграції у наказі від 22.12.2022 р. N 309. (на даний момент втратив чинність, але дії ідентичний перелік, затверджений наказом міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025р. № 376). Відповідно до переліку, Донецький район окупований з 07.04.2014 р.
Отже, населені пункти Донецького району є окупованими відповідно до п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, і при цьому також є окупованими відповідно до ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” і його підзаконних актів (перелік, 309, 376).
Вказане створює правову колізію, оскільки як зазначено у п. 38 підрозд. 10 розд. XX “Перехідні положення” ПКУ, Дія цього пункту не поширюється на територію України, визнану тимчасово окупованою відповідно до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”». Дане застереження очевидно прописувалося з урахуванням зазначеного закону у редакції до 21.04.22 р., відповідно до якої окупованою територією згідно цього закону визнавалася лише територія АР Крим та Севастополя.
Після внесення змін до цього закону, перехідні положення ПКУ не були приведені у відповідність, чим була створена колізія. Як буде тлумачитися норми законодавства та вирішуватися колізія у випадку судового спору на даний момент передбачити неможливо.