Відповідно до ч 2. ст. 4 ЗУ «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів»:
«Розміщення станцій зарядки електромобілів на земельних ділянках здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами».
За відсутності землекористувача земель комунальної власності розміщення станцій зарядки електромобілів здійснюється на підставі дозволу на порушення об’єктів благоустрою, виданого виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.
За відсутності землекористувача земель державної власності розміщення станцій зарядки електромобілів здійснюється на підставі дозволу, виданого місцевою державною адміністрацією, що здійснює розпорядження відповідними землями державної власності».
Відповідно до п. 7. прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону: «Будівництво, розміщення та експлуатація електрозарядних станцій та установок зберігання енергії може здійснюватися на земельних ділянках будь-якої категорії земель та/або виду цільового призначення».
Відповідно до ч.5 ст. 58 ЗУ «Про ринок електричної енергії»: «Діяльність з надання послуг із заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів за допомогою електрозарядних станцій є споживанням електричної енергії та не є постачанням електричної енергії в розумінні цього Закону».
Відповідно до п. 4.1.12. Кодексу систем розподілу: «Споживач має право без погодження з ОСР та укладення договору про приєднання в межах дозволеної йому до використання потужності підключити власні струмоприймачі (у тому числі електрозарядні станції) або струмоприймачі організації, яка виконує роботи або надає послуги цьому суб’єкту господарювання за договором на його території».
Враховуючи зазначені норми законодавства, встановлення зарядних станцій можливе на будь-якій земельній ділянці.